Середа
26.06.2019
11:02
Категории раздела
Поиск по сайту
Реклама
Форма входа
Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 10
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Главная » Статьи » Розповіді лісничого [ Добавить статью ]

І густо і рідко
Я був занурений у роздуми і не звертав уваги на той калейдоскоп рослинності, який змінювався перед моїми очима. Раптом, спіткнувшись, я мало не впав. Під ногами чорніла розрита земля. То тут, То там землю хтось взрыхлил. Навіщо? Я подумав, що землю спушували лісники, але зараз же відкинув цю думку, бо земля була вскопана не скрізь, а окремими колами.

Тут я згадав свої подорожі по кедрових лісах. Там нерідко можна було зустріти такі ж шматочки «ріллі» серед лісу. У пошуках горіхів переорюють лісову грунт кабани. Але в Тимирязевке немає кедра. Що ж їдять тут кабани? Може бути, липові горішки? Тут як раз багато липи...

Несподівано за кущами бруслини я побачив групу хлопчаків з лопатою. Один з них колупав нею землю, інші витягували із землі дощових черв'яків. Так от, значить, які «кабани риють землю в Тимирязевке! Я підійшов до хлопчиськам:

- На рибалку, чи що?

- Так, - ледве видавив з себе той, хто копав.

- А чому копаєте тут, у лісі, а не біля свого будинку?

- Тут черв'яків більше, - відповів той, хто копав.

- Звідки ти дізнався?

- Лісничий до нас у школу приходив, розповідав. Де, каже, що в лісі росте липа, там і черв'яки. І чим більше липи, тим більше черв'яків, тому що листя липи дуже поживні. Жодного лісу під Москвою немає такого багатого хробаками, як липовий.

Повернувшись, я не застав уже Володимира Петровича. Він виїхав на лекції. На дослідних майданчиках працював його аспірант, вимірюючи приріст молодих ялинок.

- Вам, мабуть, щось потрібно? - запитав він, бачачи, що я в нерішучості зупинився біля нього.

- Та ні, я тільки хотів з'ясувати у професора секрет Линдуловской гаї, та не встиг. - І я вийняв фотографію знаменитого лісу.

Аспірант пожвавився:

- Я знайомий з цим секретом. Володимир Петрович мені розповідав. Секрет в тому, що ліс посаджений і густо і рідко.

«Знову і густо і рідко», - подумав я, а вголос сказав:

- Хіба можна відразу мати і густий і рідкісний ліс? Може бути, спочатку густий, а потім рідкісний?

- Ні, - твердо відрубав аспірант. - Одночасно густо-рідкісний ліс. Міркуєте?

- Ні, не тямлю. Не може ж чай бути одночасно і гарячим і холодним.

- Чай не може. А ліс може. Я і сам спочатку не міг зрозуміти, як це так, але Володимир Петрович мене напоумив. Так от, в Линдуловской гаю ви і бачите як раз такий ліс. Модриновий ярус рідкісний - він утворює перший поверх лісу. Ялиновий ярус густий - це другий поверх. Ось і вся премудрість. Такий густо-рідкісний ліс - найбільш стійкий і найдинамічніший.

Тільки тепер до мене дійшла нарешті думку Володимира Петровича. Так ось як треба будувати лісу майбутнього. Щоб вгорі - рідко, внизу - густо. Щоб ліс був двох'ярусним. Складався з різних порід...

Але тут мені прийшла в голову думка. Адже Линдуловская гай створена ще в петровські часи. Отже, і тоді хто-то вже знав секрет створення динамічних, могутніх лісів?

Аспірант дивився посміхаючись, точно чекав цього питання.

- Зрозумів, про що ви думаєте. Ні, ніхто не знав цього секрету. Тому що в Линдуловской гаю була посаджена тільки модрина. А через багато років з навколишніх лісів налетіли насіння їли, і ялина створила густий полог внизу. Вона затінила модрину збоку і захистила від бур'янів. Природа сама доробила такий ліс, який повинен був створити людина. І надала людині здогадатись, як це зробити. Ось Володимир Петрович і здогадався.

Я подякував аспіранта і зібрався було йти, як раптом згадав про липі. Навіщо садити липу, якщо до модрини так добре підходить ялина?

- Тому і рекомендує професор липу, що вона надійніше, ніж ялина. Адже у ялини під Москвою південна межа. А на кордоні всяке дерево хитливо. Мало що може трапитися. До того ж липа покращує грунт.

- Але все-таки вирощуєте ялина як одну з головних порід? Аспірант з хвилину мовчав, збираючись з думками.

- Бачите, наш професор вважає, що ялина для лісів дуже важлива. І хоч вона страждає від посухи і диму, але Володимир Петрович оптиміст. Він вважає, що не все втрачено. Треба випробувати ялина в різній густоті. Ви вже зрозуміли, що багато залежить від густоти.

- В цьому я встиг переконатися.

- Професор сподівається, що в рідкісній посадці і в змішаному лісі ялина виявиться більш стійкою. Треба боротися за московський ліс! А то, якщо підрахувати, що може рости під Москвою - виявиться, що нічого. Дуб підмерзає. Сосна сохне від диму. Ялина - від посухи. А модрина і взагалі нова порода. Вона ще в період випробувань. Що ж тоді садити? Наш професор і працює над тим, щоб все можна було садити. Тільки для цього ще потрібні сотні дослідів.

Аспірант знову схилився над своїми ялинками.

- Ось, до речі, як ви думаєте, що раніше потрібно проріджувати - густі ялинники або сосняки?

- А тут і думати нема чого, - сказав я. - У підручниках записано, що ялинники можна і пізніше.

- Чому?

- Тому що ялина тіньовитривала. В густій хащі пригноблені ялинки довше проживуть, ніж світлолюбні сосонки.

- Це правда. Але якщо ви запоздаете в ельниках з проріджуванням, то сильні ялинки від великої густоти перейдуть в розряд слабких, і ліс затримається в зростанні.

- Значить, у підручниках написано невірно?

- Як бачите. Володимир Петрович перевірив, зробив досліди. І виявилося, що ялинники треба проріджувати не пізніше сосняків.

Я йшов з Дослідної дачі вже ввечері. Йшов і думав: скільки важливих і потрібних завдань в лісі вирішив Володимир Петрович! А скільки вирішили інші лісівники? А скільки ще таких завдань залишилося? Тільки під Москвою треба змусити ялина не всихати, дуб - не підмерзати, сосну - не чахнути від диму... А скільки подібних завдань, в інших місцях нашої країни?
Категория: Розповіді лісничого | Добавил: (10.12.2017)
Просмотров: 93 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0
avatar