Вівторок
21.05.2019
19:45
Категории раздела
Поиск по сайту
Реклама
Форма входа
Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 10
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Главная » Статьи » Розповіді лісничого [ Добавить статью ]

Чорний сік

Коли-то япрочитав, що є дерево з бобових рослин, у якого боби мають чорну м'якоть. Я ніколи не бачив, щоб м'якоть плодів була чорною. Шукав я тамаринд, як називалося дерево, у всіх наших ботанічних садах, і не знайшов. Надто вже воно теплолюбна і у нас рости не може. І ось одного разу на заміській віллі письменника Ернеста Хемінгуея я помітив дерево з витонченою перистим листям. Може бути, я і не звернув би на нього уваги, якби не кубинські хлопчаки. Вони гойдалися на його гілках.Гілки були тонкі, а хлопці чіплялися за кожну по кілька відразу, і гілка не ламалася, а пружинила, немов була зроблена з найкращої сталі. Вчепився за гілку і я. Мене гілка теж витримала.

- Що за дерево? - запитав я у дітлахів.

- Тамаринд.

Тамаринд! От так зустріч! Стільки років мріяв побачити, а тут саме дерево на шляху виявилося. Я відійшов від стовбура і окинув поглядом усю величезну крону дерева. Вона займала таку велику площу, що на ній могло вміститися міський цирк.

Як же він потрапив на Кубу, прославлений тамаринд? Адже родом вона з Африки і тільки порівняно недавно завезений в Індію. Напевно, і на Кубу його завезли з-за смачних бобів з чорною м'якоттю?

В кроні дерева я побачив безліч бобів. А ну, хлопці, візьміть-но російській ботаніку парочку бобів! Хлопчаки з спритністю мавп видерлися на вершину і скинули мені кілька кривих, зелених плодів тамаринду. Я розкрив один плід, але чорної м'якоті не виявив. М'якоть була ще тверда і зелена. Але навряд я підніс боб до рота, як хлопці дружно закричали й замахали головою, страшно закочуючи очі.

Я зрозумів, що боби ще зелені і в такому вигляді отруйні. Довелося замалювати боби і викинути. А днів через два, коли я вже встиг забути про тамаринде, в жаркий тропічний опівдні в місті Сьенфуэгосе нам подали за обідом дивний сік. Він був чорним, як туш. За столом всі перезиралися, не наважуючись пити таке чорне зілля.

- Що за сік? - запитав я у офіціанта.

- Тамаринд.

Я сьорбнув ковточок «туші». Сік цей не був схожий ні на один з тих, що нам давали раніше. Він розлився по тілу, несучи з собою тропічну спеку. Він був як свіжий вітерець на березі океану. У порівнянні з ним оранжад, апельсиновий сік, - кисленькі помиї.

Один тільки раз і довелося мені спробувати сік тамаринду. Після того я побував у багатьох країнах, у тому числі і в Індії, але тамаріндового соку не вдалося спробувати більше ніде. В Бомбеї по всіх вулицях я бачив розставлені то тут, то там величезні «м'ясорубки» з людини зростанням. Вони стояли там замість наших ларьків з газованою водою. Якщо захотів пити, підійди і дай монетку. Негайно ж продавець схопить стебло цукрової тростини, засуне в машину, поверне два-три рази ручку, і з «м'ясорубки» побіжить в стакан солодкий сік.

- А чи немає у вас соку тамаринду? - запитував я у господарів «м'ясорубок».

- О, тамаринд ! - говорили вони, пріщелківая мовою. - Напій богів! Ні, рідко буває. Дуже рідко.

Коли нас помістили в найкращому готелі Бомбея «Тадж-Махал», я запитав ввечері в офіціанта, чи не можна замість оранжаду випити соку тамаринду.

- О, тамаринд! - сказав офіціант і так само клацнув язиком, як вуличний продавець. - Зараз немає. Дуже рідко буває. Дуже рідко.

Категория: Розповіді лісничого | Добавил: (10.12.2017)
Просмотров: 67 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0
avatar