Вівторок
20.08.2019
21:29
Категории раздела
Поиск по сайту
Реклама
Форма входа
Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 10
Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0

Главная » Статьи » Розповіді лісничого [ Добавить статью ]

Чай з мотузки
Ви, напевно, ще не забули, як я шукав чортів перець в Супутинском заповіднику? У цей заповідник мене привіз мій старий товариш по інституту, професор Микола Григорович Васильєв. Одного туди мене б не пустили. Дорога перекрита шлагбаумом, а шлагбаум замкнутий на великий замок. Поруч живе єгер і перевіряє документи. Заповідник повинен бути заповідником.

Микола Григорович їхав в заповідник у справах служби. Він повинен був домовитися з працівниками заповідника про переселення їх за межу заповідного лісу. Там вже збудували декілька зручних і красивих будиночків. У заповіднику залишиться тільки охорона. 

- Не покажеш ти мені, де тут росте китайський лимонник?- запитав я в Миколи Григоровича. 

- От увечері, якщо рано звільнюся, то покажу, - сказав він.- Зараз саме час. Плоди достигли. Дуже красиве видовище.

Відшукати лимонник в лісі зовсім не просто. Він росте не скрізь і пишно розростається, як і всяка інша ліана, тільки на прогалинах або у рідкому лісі, де побільше світла. Але Микола Григорович пройшов вздовж і впоперек Далекий Схід і знає кожен його куточок не гірше за самого Арсеньєва, а, може бути, навіть краще.

Він одразу ж привів мене в таке місце, де бурею повалив кілька дерев. Лимонник тут розрісся на славу. Його стебла, подібно канатів, підіймалися на невеликі деревця, звідти більш дрібними мотузками перекидалися далі. І на всіх цих мотузках і канатах висіли фіолетово-червоні грона стиглих ягід лимонника. Вони висіли високо, іноді в чотирьох-п'яти метрах над землею, і тоді можна було тільки, піднявши голову, милуватися на все це пишність. Місцями ж ліана спускалася нижче, і тоді ягоди прямо самі лізли в рот. Я, звичайно, не втримався, щоб не скуштувати знаменитих плодів.Кілька ягід, як пишуть, достатньо, щоб мисливець без їжі міг цілодобово гнатися за соболем.

Я з'їв кілька ягід. Вони виявилися такими кислими, що в мене все в роті звело. А насіння, які лежали усередині червоної м'якоті, пахли соснової смолою. Ось так знаменитий лимонник! А я чекав від нього солодких ягід з ароматом лимона. Чому ж він тоді зветься лимонником? З'ясувалося це за вечерею. Мені подали кухоль чаю, від якого йшов пряний лимонний аромат. 

- Чай з лимонником? - здогадався я, знаючи, що в цей час лимонів у продажу не буває. 

- З лимонником. 

- Але ж ягоди лимоном не пахнуть.

Мені сказали, що лимонний аромат у лимонника не в ягодах, а в черешках листків і молодих стеблах, схожих на мотузки. Я заглянув в чайник - там було повно коричневих мотузок ліани лимонника. Від них йшов чудовий аромат.

Після чаю ми вляглися спати. Але заснути я не міг. У мене не боліла голова і взагалі нічого не боліло. А сон не йшов, як я не закликав його. Спати зовсім не хотілося. Хотілося встати і йти в ліс і підніматися на гірські кручі. Мої товариші мирно похрапывали. І тут я зрозумів, чому мені не хочеться спати. Адже я поїв ягід лимонника, а вони не їли. Лимонник надав мені бадьорість і прогнав сон. 

Потім я не раз зустрічав у лісах лимонник, але ніде не бачив таких великих, як канати, ліан його, як у Супутинском заповіднику. В інших місцях він ріс жалюгідними бечевочками, заплутавшись серед трави.
Категория: Розповіді лісничого | Добавил: (10.12.2017)
Просмотров: 110 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0
avatar